Коли я вперше прочитала про те, як фельдшер МНС з 4-ї частини Роман Гайдук врятував 17-річного рибалку, я уявляла собі, що цей вчинок зробив боєць із величезним досвідом.Та коли мені випала нагода з ним ближче познайомитися, я зрозуміла, що помилялась... Виявилося, що Роман працює в оперативно-рятувальній службі лише півтора року.
Спілкуючись з Романом, найбільше мене вразила його сором’язливість. Ще на початку нашої розмови він просив мене не згадувати зайвий раз про цей подвиг, для нього не є принциповим, чи стане він переможцем акції „Герой-рятувальник року”. Рятувальник навіть не засмучується, що 17-річний юнак, якого він витягнув з-під криги, не сказав йому спасибі. Надзвичайно простий у спілкуванні, ніколи не подумала б, що ця людина могла так просто зважитись на героїчний вчинок...
Мрії здійснюються
Народився Роман в місті Гайсині. Проте дитинство та юність пройшли у Вінниці. До обласного центру переїхав, коли йому було лише рік. Тут пішов в дитячий садочок, тут навчався в школі.
Ще змалечку хлопець вирішив стати медиком або пожежником. А доля склалася так, що поєднав дві професії в одній. В 2003 році Роман закінчив Гайсинське медучилище, півроку пропрацював у лікарні імені Пирогова у відділенні гемодіалізу, а потім на нього чекала служба в Збройних силах України. В аварійно-рятувальному загоні МНС в селі Якушинці молодому бійцеві вже тоді подобалися заняття, навчання та службові відрядження. Отож хлопець вирішив залишитися на контрактній службі. Пройшовши тримісячні курси початкової підготовки при Вінницькому вищому професійному училищі цивільного захисту, він отримав спеціальність „Пожежник-рятувальник”. Коли частину розформували, усіх фельдшерів (їх було троє) перевели в ПДПЧ-4 м. Вінниці. Так юнак опинився в оперативно-рятувальній службі.
Згадуючи своє дитинство, 22-річний Роман пам’ятає, як з друзями любили купатися. Проте добре плавати навчився лише у 16 років. Тепер робота вимагає відмінної фізичної підготовки, тому хлопець ходить в басейн та займається бігом. Також молодий рятувальник полюбляє рибалити, тільки робить це виключно влітку.
До обов’язків молодого фельдшера входить надавати першу медичну допомогу як постраждалим, так і особовому складу служби “01”. У частині Роман слідкує за станом здоров’я водіїв, виміряє їм тиск, ставить допуск до роботи. Крім цього, постійно виїжджає на надзвичайні ситуації.
Батьки хлопця до обраної професії поставилися позитивно, раділи, що їх син обрав благородну професію. Коли дізналися про героїчний вчинок, дуже здивувалися, проте почуттям радості та гордості за свою дитину не було меж.
Вражаючий вчинок
Припорошена снігом ополонка, яка вкривається тонким шаром льоду, становить серйозну небезпеку для рибалок. Нічого не підозрюючи, вони у будь-яку хвилину можуть провалитися у крижану купіль. Із 17-річним вінничанином трапилася подібна історія. Тільки йому пощастило. За кілька хвилин на місці пригоди вже були рятувальники.
Роман вперше врятував людину. У той січневий, проте досить теплий день крига почала танути швидко, а біля берега вже навіть виднілася вода. Близько 60 метрів відділяли його від потопаючого, двічі хлопець провалювався у крижану купіль, та це його не зупинило...
– Я робив свою справу, – каже Роман. – Ще коли ми доїжджали до Широкої Греблі, то бачили, як біля ставка стоїть багато людей. Потопаючий знаходився далеко від берега, і тому ні рятувальне коло, ні мотузку неможливо було докинути. Треба було повзти по кризі. Миттєво відреагувавши, я взяв із собою рятувальне коло та вирушив до хлопця.
На питання, чому саме він погодився ризикувати життям, Роман сказав, що рішення було зваженим, був переконаний у тому, що йому все вдасться.
Ризик – справа благородна
В роботі рятувальників бувають різноманітні ситуації, але коли доводиться рятувати життя людини, то такі миті залишаються в пам’яті на все життя.
Мабуть, багатьох цікавить відповідь на питання: що відчуває людина у той момент, коли ризикує своїм життям заради іншої, і чи не страшно це?
– Сказати чесно, не страшно, - каже Роман Гайдук. Коли бачиш, як тоне людина, звичайно, слід зважувати кожен крок, прораховувати до найменшої дрібниці, що і як має бути. А коли потопаючий говорить тобі, що більше не може втриматися, починаєш діяти ще швидше. У цей момент не думаєш, холодно тобі чи страшно. Є мета: треба врятувати і все.
Коли я запитала в Романа, чи хотів би він стати переможцем акції „Герой-рятувальник року”, він відповів:
– Я Вам чесну скажу, для мене це несуттєво. Хоча приємно було б, звичайно. Але це не є моя мета. Рятувати - моя робота.
У професії рятувальника хлопець, перш за все, бачить людяність. Він впевнений, що бажання, серйозність та відповідальність – це найголовніші критерії в його роботі.
Про те, що 17-річний рибалка навіть не подякував за врятоване йому життя, Роман з посмішкою на вустах відповів, що йому зовсім не прикро. Каже, що подяка – це не основне. Вважає, що діяти кожен має на свій розсуд.
Обрана професія Роману подобається. Гарний колектив та добре ставлення керівництва безумовно допомагають у подоланні труднощів.
І на останок...
Скромний 22-річний хлопець, він не вимагає нагород чи слави. Реагує на такі речі просто, із скептичною посмішкою. Однак не кожен так легко зважиться врятувати людину. А це, погодьтеся, не так просто.
Головне управління МНС України у Вінницькій області вже запропонувало кандидатуру Романа Гайдука на участь у Всеукраїнській акції „Герой-рятувальник року”.
Спілкувалася Наталія Осіпчук
