Здавалося б, що може бути найнебезпечнішим і найсвятішим за Храм Божий? Це дім, у який завжди відкриті двері для всіх, у якому більшість людей знаходять спокій та розраду, і вірять, що їхнє життя захищене від будь-яких бід та негараздів. Надзвичайна пригода, яка сталася 6 серпня близько третьої години дня у місті Козятині, в приміщенні церкви, не залишила байдужим до чужого горя жодного мешканця міста.
25-річна Лілія Х та 28-річна Віра М., працювали малярами-штукатурами у Козятинському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінні №2. Того дня разом із 42-річним Валерієм Р. вони проводили ремонтні роботи в будівлі Української православної церкви Київського патріархату Святого Пророка Іллі.
Це приміщення до 1995 року слугувало мешканцям міста як дитячий садочок. З 1995 по 2007 роки будинок пустував, аж поки віруючі міста не облаштували у ньому церкву.
Як з’ясувалося згодом, жінки на період реконструювання церкви, на офіційному місці роботи були у відпустці… Чоловік, який безпосередньо займався перекриттям шиферного покриття на черепицю, на даний час не працював.
Коли стався обвал, чоловік був на даху, а обидві малярки знаходилися всередині будівлі, виконували штукатурні роботи. Тіло загиблого чоловіка знайшли відразу, а жінок довелося шукати рятувальникам з СДПЧ-11 м.Козятина.
Попередньою версією загибелі людей є порушення правил безпеки при проведенні ремонтних робіт та неправильного встановлення дерев’яних «лісів».
Прикрим залишається той факт, що люди при такій відповідальній роботі не дотримуються елементарних правил безпеки. Саме у цьому випадку хотілося б сказати, що «береженого Бог береже», та, на жаль, не вберіг.
Ірина Брунь
